Люба моя... найрідніша, хоч по всякому буває... буває я тебе й ругаю всячіскі (ну, ти ж молодша за мене, знач, можна), буває навіть є за шо... Ой, всяко в нас буває, я якось хотіла навіть нє єдіножди зрулить... да... на далекі береги. А потім подумаєш, подумаєш, шо ж ета я без тебе буду робить?! І І, такі, нє, ніпаєду...
Так от, люба моя, бажаю тобі всячєського процвітанія (бо мені це теж на користь), розвитку, перейти нарешті з російського газу на рідну атомну енергію (а шо нам?), перемог на всяких там олімпіадах-чемпіонатах світу-євробаченнях, дешевої і якісної ковбаси (щоб бабульки заткнулись, а я шо, я і за сорок грн куплю, я, як то кажуть, не збіднію), дітей тобі побільше, дєвачьок, бо кажуть, як мальчіків, то війна, а так лучче дєвачьок, всі, шо лишні, ми їх просто замуш за іностранців віддамо - поліпшувати генофонд , а ше бажаю тобі поменше мажорів і всякіх гадкіх історій з ними пов.язаних, ну, і канєшно, влади такої, шоб вже нарешті наїлася сама і почала якось трохи думать про то, як би то нас з тобою кудась двігать, а не тільки пчьолами занімацця. Карочі, ну, ти панімаєш.

УКРАЇНО!!!
З Днем Незалежності!!!

Сімнадцять - це не шуткі!!! Тільки заміж, будьласочка, якщо вже виходиш, то шоп нам було вигідно .