моешь чашку, думай о чашке
"Сказать «Я тебя люблю» – все равно что сказать «Я хочу быть с тобой, а когда тебя нет рядом, мне плохо и мне тебя не хватает». Сказать «Я люблю тебя» – значит сказать «Когда я смотрю на тебя, что-то смягчается во мне и я хочу обнять тебя и прижать к себе».
Это значит сказать: «Когда мы занимаемся любовью, я переношусь в другую часть себя, которая раньше была мне неведома и где я чувствую себя удивительно хорошо».
Это значит сказать вместе с индейцами яномами: «Ya pihi irakema» – «Я заразился твоим существом».
Это значит сказать: «Часть тебя вошла в меня и живет во мне. Потому что я вижу тебя во сне, потому что я ощущаю твое присутствие, даже когда тебя нет рядом. Потому что я больше не могу представить себе, как это – жить без тебя». И после того, как мы искренне говорили все это, вкладывая в слова всю душу, после того как мы в основном повторили это в ЗАГСе или в мэрии, мы разводимся – больше чем в половине случаев. Так что же нам следует сказать себе, чтобы узнать, уготована ли нашему союзу долгая жизнь?"
(с) Давид Серван-Шрейбер
Это значит сказать: «Когда мы занимаемся любовью, я переношусь в другую часть себя, которая раньше была мне неведома и где я чувствую себя удивительно хорошо».
Это значит сказать вместе с индейцами яномами: «Ya pihi irakema» – «Я заразился твоим существом».
Это значит сказать: «Часть тебя вошла в меня и живет во мне. Потому что я вижу тебя во сне, потому что я ощущаю твое присутствие, даже когда тебя нет рядом. Потому что я больше не могу представить себе, как это – жить без тебя». И после того, как мы искренне говорили все это, вкладывая в слова всю душу, после того как мы в основном повторили это в ЗАГСе или в мэрии, мы разводимся – больше чем в половине случаев. Так что же нам следует сказать себе, чтобы узнать, уготована ли нашему союзу долгая жизнь?"
(с) Давид Серван-Шрейбер
В последнее время меня волнует вопрос, что случается с отношениями после нескольких лет брака?
Из всех моих знакомых на пальцах одной руки можно пересчитать удачные браки. И только один из них длится больше 10 лет. Есть еще парочка "скорее удачных, чем нет" - благодаря мудрости супругов (хотя бы одного из них) отношения достаточно прочные, может быть даже счастливые, но уважения, поддержки, понимания мне бы не доставало.
Недавно спрашивала об этом же у Яси - у нее не такой уж долгий брак, но тем не менее достаточно для подведения первых итогов. И Ясе я доверяю, потому что одноклассник сказал, что их с женой чувства остались теми же

Вчера на работе читала последний Psychologies - спасибо Машере, которая является нашим общим информационным спонсором

Почему люди, которые искренни в своем "я люблю тебя" через несколько лет больше не хотят друг друга терпеть и подают на развод - именно этот вопрос и меня весьма занимает. Для тех, кому интересно - под катом попытка автора статьи дать ответ.
Собственно тут
Кому интереснее читать в оригинале www.psychologies.ru/main/observers/observers_12...
Очень полезный ресурс, кстати.
Проблема у тому, що у нашій культурі прийнято ототожнювати поняття "любов" (та, що на усе життя) з поняттям "закоханість" (та, що за оцінкою різних психологів триває від 1,5 року до трьох). Навіть не ототожнювати, а просто друге поняття лишають за кадром. Усі ці пісні про "любов", серіали, фільми, романи - усюди любов - це насправді закоханість. Тому, коли така "любов" раптом (насправді закономірно) проходить, колишні закохані розгублюються, не розуміють що діється і часто розходяться. Або перетворюють усе на звичку, лишаючись всередені розчарованими. Як у нас обирають собі пару? Випробовують почуття (читаємо закоханість). Але сила цих почуттів не має нічого спільного із їх тривалістю. Ототак.
Повторюся, дядько правильно написав, +1.
так, погоджуюся, але для мене ця стаття була важливою передусім у практичному сенсі - різниця "кохання-закоханість" дуже добре описана в "Семь языков любви", а от як їх відрізнити на етапі "До", я там щось провтикала.
Як у нас обирають собі пару? Випробовують почуття (читаємо закоханість). Але сила цих почуттів не має нічого спільного із їх тривалістю.
+1
дуже влучно сказано
прикольная книжка амер. консультантов по вопросам брака, в первой части которой подробно описана разница между любовью и влюбленностью.
вот это проекция ))))
сенкс
Та то випадково.
різниця "кохання-закоханість" дуже добре описана в "Семь языков любви", а от як їх відрізнити на етапі "До", я там щось провтикала.
Закоханість сама приходить і сама іде. Її власними зусиллями не знайдеш, не проженеш і не втримаєш. Вона здатна перекрити недоліки об"єкту почуттів. Вона примушує організм працювати на межі від єдиного погляду, як то кажуть "слегка соприкоснувшись руковами". Вона як фільтр, який зглажує загальні риси таким чином, що дрібних недоліків не стає видно, проте грубіші вади лишаються помітними, таким чином нівелюється наша надто критична сутність і таке явище як шлюб стає можливим)).
А от любов описувати не візьмуся. Іноді здається, що для цього поняття окремого слова забагато. Але іноді розумієш що нічого про неї не знаєш. Любов, на відміну від закоханості, живиться нашими діями, нашим вибором. Це не почуття, але вона пов"язана з почуттями. На етапі "До" про любов говорити не варто. Варто подумати, чи стане закоханість "стартовим капіталом" у будівництві майбутньої любові, чи енергія буде витрачена "на вітер". Любов саме будується і їй потрібен час.
та ось це На етапі "До" про любов говорити не варто. Варто подумати, чи стане закоханість "стартовим капіталом" у будівництві майбутньої любові, чи енергія буде витрачена "на вітер". Любов саме будується і їй потрібен час. мене не влаштовує. Тому що перший етап - він завжди важливіший, оскільки з нього все починається. Як це - не варто говорити? як це сама будується?
Питання риторичні
ги, я просто супер ))) весь час бачу або кажу щось не те
end Собственно, кто сказал, что отношения, построенные на доверии и уважении - это не любовь? мне кажется мы как раз говорим о том, что любовь - это именно отношения, построенные на доверии и уважении, а не на страсти и физической привязанности (до того, как поймешь, что именно этого человека ты можешь уважать и доверять ему достаточно долго)
Я только боюсь, что с уходом страсти начну искать новую. да-да, Вы совершенно правильно уловили суть обсуждаемой проблемы... Если бы не это, то и проблемы бы не было. Поменять любовь - сложно, конечно, ведь остаются дети, поломанные чувства, доверие - но вполне возможно. Только где гарантия, что, когда полностью потеряешь физическую привлекательность с возрастом - не доменяешься до тотального одиночества?
собсна, как раз гарантии этого я бы и утверждал )
хотя мне Машка на днях рассказывала случайно подслушанный ею разговор двух бабушек: одна рассказывала другой, как она влюбилась, насколько замечателен её избранник и как она жалеет, что уже не может иметь физической близости.
когда вижу таких бабушек-дедушек - берет тихая зависть
только почему "хотя"?
я как раз имела в виду противоположный вариант - когда меняешь партнеров, к которым уже не чувствуешь былых чувств. А со временем остаешься один, когда уже не на что привлекать следующего партнера.
Действительно страшно, когда собственные чувства-желания не совпадают с верностью...