Ми з тобою житимемо довго і щасливо -
кожен на своїй стороні вулиці,
їстимемо морозиво, ховатимемось від зливи,
спогад про нас між сотнями інших загубиться.

Він спочатку був свіжий, як колота рана,
потім потрохи загоївся,
і я вже не пригадую твого обличчя зранку,
і все далі перон від мого швидкого поїзда.

Я вітатиму ранок з чужими коханцями
і ти кавуватимеш з іншою.
Все мине. Наростатиме швидкість між станціями,
тільки зараз подихаю спогадом терпким, тишею...

Я без тебе житиму, напевно, щасливо...
на своїй половині вулиці.
Може, навіть колись ми вип'ємо пива...
Колись, як загоїться... чи забудеться...
(с) yusmal

Внутри что-то надорвалось. И в виске копошится гусеница.
Где взять клей, которым можно все поправить?
И закончился кетгут...