В мене є проблема. Не проблема навіть, так – проблемка.
Розміром всього лише 3 на 4.
Спершу я якийсь час клянчила у керівництва оформлення посвідчень на роботі. Керівництво прислухалось. А тепер вже місяць чекає від мене фотографії на документ, що має посвідчувати мої особу та посаду.
Я і мої зображення – ми часто на Ви. А з документальним фото все абсолютно сумно.
Моє щастя, що я ніколи не мала справ з правоохоронними органами (крім роботи, звісно).
Але митники і прикордонники, які ніколи ще не вивчали мої документи менше хвилини – це так. Стоїш всю цю довгу хвилину перед віконцем, поки серйозний чоловік чи жінка повільно переводять погляд з фотографії на моє щире обличчя і набувають здивованого вигляду. А ти їм максимально мило посміхаєшся...
Бррр =)
Тепер я вирішила піти в обхід – обійти десятою дорогою ательє миттєвих фотографій. І поїхала до Маріші. Як не дивно, але навіть в комфортних домашніх умовах документальна фотографія навіть і не подумала поступитися. Насміявшись від процесу ми вирішили що з сотні моїх облич, більш менш пристойне обрати можна. А коли прийшов Сергій, я підступом вирвала з нього обіцянку поворожити над фоткою в гімпі і зробити з мене худорляву білявку з блакитними очима «Нівапрос», - відповів брат, правда виявив сумніви щодо того, чи буде такий документ мою особу посвідчувати.
Зійшлися на тому що я маю бути просто красунею і цього буде цілком досить.

Ну то й що?
Це всього лише документ. Може і не доведеться показувати його частіше, ніж паспорт