- Привет!
- Привет!
- Как дела?
- Хорошо, растут два сына дошкольника.
- А сколько им лет?
- Произведение их возрастов равно числу голубей около этой скамейки.
- Этой информации мне недостаточно...
- Старший похож на мать.
- Вот теперь я знаю ответ на свой вопрос.
Сколько лет сыновьям?
Відповідь на цю дитячу задачку мені одразу сказали.
Але на пояснення чому саме так, пішло 2 літри терпіння мого брата і година пояснень по асьці, протягом якої я разів з десять відчула себе безнадійно втраченою для суспільства.
Вкотре повторивши, свій діагноз - дура - зрозуміла що це не так. Ні, я не дура.
Просто думати не вмію.
Брат сказав цьому вчаться.
Полегшало.
Ми не шукаємо легких шляхів. Ми їх прокладаємо.
@музыка:
Reamonn - Supergirl
@настроение:
не все втрачено 
@темы:
Випадки,
Позитив