Чи має щось спільне з об"єктивністю така загадкова ефімерна субстанція як відчуття (або передчуття) весни? І що воно таке? Раніше я була переконана, що це відчуття базується на запаху. А ще пишалася тим що в мене воно з"являється раніше ніж у інших. "А раптом це всього лише глюк", - сьогодні ця думка охолола мою гордість з приводу власної над-інтуїції. Але якщо і глюк, то колективний. Вчора Алла Олександрівна прийшла на роботу і повідомила що відчула весну. Вперше це зробив хтось ще до того, як я особисто констатувала цей факт. Чи то я зранку надто поспішала на роботу, чи втрачаю кваліфікацію, але весну я з подивом таки відчула лише ввечері. І сьогодні також, і знову - ввечері. І мабуть це все-таки не запах, оскільки до перших квітів, бруньок та іншої весняної пахучої беліберди ще чекати і чекати. Попереду і морози, і березневий сніг і безліч всього, чого краще б вже не було але на що необхідно настроїтись, щоб не зустрітись з черговим розчаруванням в житті
Отже цей рік вже відомий таким надзвичайно раннім початком весняного глюку. Вітаю себе і тих для кого це також подія