Ну ось, власне, і дочекались
Якщо говорити про перші події нового року, то це перенос 50 гектарів корисної і потенційно корисної (після попереднього викидання всього непотрібу) інформації із старого робочого комп"ютера на новий власний. Все це робиться флешкою на 4гб. Щось підказує, що це нераціональне рішення моєї задачі, але ми, як завжди, простих шляхів не шукаємо
Другою з найважливіших подій є неочікувана (свята і вихідні все-таки) пропозиція роботи. І, як не дивно, ця пропозиція дуже мене зацікавила. Роботи там, правда, неміряно, а я завжди вважала себе не тією людиною, що може розпочинати з нуля якусь справу - та вже пізно, я сунула туди свій довгий ніс і якось непомітно взяла додому інформацію, щоб почати писати проект.
Як не хочеться інколи відпочити і щоб ніщо і ніхто не порушував спокою твого тихого буржуазного життя, та все-таки ентузіазм - головна емоція в житті. Бажання щось робити і щоб твоя робота впорядкувала в цій безглуздій країні бодай щось - це інтригує. І я вже засумувала, як виявилось, за відчуттям себе професіоналом, людиною, яка щось знає і щось може робити краще за когось.

І мені знову захотілось змінити назву щоденника Схоже це головний покажчик змін в моєму житті.
Будні мешканки замку перетворились на життя в залі очікування. І, здається, зараз я кудись вже рушила. Звичайно я сподівалась, що це колись трапиться, але уявляла що буде трохи по-іншому. Обрії чарівним способом не очистились і на небі золотими буквами мій план життя ніхто не написав. Але в мене з"явилось бажання іти і шукати далі.

Бог мене любить. Приємно відчувати себе улюбленою