Вони бувають різними - про це всім відомо. Наприклад, про рубіжі, в значенні кордонів, є гарний фільм "Траса 60" (як не дивились? даремно!) Там говориться про те, що людині важливо йти за вже визначенні межі і шукати їх далі. І без кордонів, як і без виходу за їхні межі, людина би втратила розум. Це географічні кордони, космос, який простирається за межею планети, це глибини людської свідомості...
А є ще кордони четвертого виміру. Всі пам"ятають, яким довгим було життя в дитинстві, тому що в дитинстві ми лише вивчаємо особливості часу. Дитина помічає зміни в погоді і батьки розповідають про пори року. Дні народження, новорічні святкування і всі інші свята заступають дитину зненацька і вона їм радіє, не чекаючи, навіть, особливо.
Життя ж дорослих поділено на рівні проміжки часу. Перш за все це заробітна плата, яку ми отримуємо щомісяця, а деякі і двічі на місяць. І, чекаючи на чергову порцію грошей, ми і не помічаємо, як скорочуємо власне життя. Ще ми чекаємо вихідних, відпусток, поїздок і визначних подій. А сильно втомившись (оскільки відпочивати мало хто вміє, які і вчасно зупинитись), ми чекаємо на довгі новорічні чи травневі свята. Але людина має здатність наближати бажані події (через непомічання всіх інших, але то вже мало кого турбує). А турбує стрімкість, з якою в голові проноситься 05, 06, 07, 08... Як би багато подій не трапилось за ці 364 дні, все одно здаватиметься, що попередній Новий Рік був зовсім нещодавно.
І як би ми не чекали на щось, потім часто виявляється, що нічого особливого не відбулося і очікування - найкраще що є в будь-якій події. І ми продовжуємо чекати далі. Так, поступово, життя перетворюється на чекання, на передчуття чогось, автоматично втрачаючи реальність, свою сутність.
Новий рік - для когось лише привід, а для когось - можливість підбиття підсумків, перевірки і постановки цілей.
Штучна можливість, як на мене. Тому що є набагато природніша - зупинитись за потребою. Адже кожен з нас переживає часи, коли щось іде не так, коли варто зупинитись, озирнутись навколо, зрозуміти де ти, де збився з дороги і що потрібно зробити, щоб життя повернулось в правильне русло. І такі моменти не наступають за календарем. Але ми просто не вміємо зупинятись вчасно, нам потрібна зовнішня обставина, якою найчастіше стає червона фарба цифр у календарі.
Про всяк випадок зауважу - я не проти свят. Я навіть дуже за! Я проти ставлення до них, як до особливих рубіжів, від яких нібито щось залежить, а насправді, які вкотре розділяють наше і без того коротке життя ще одним відрізком.
Мені б хотілося жити так, щоб не залишилось жодного дня, який би пройшов непоміченим, без події, яка б зробила його особливим днем.