Несподіванка, в Європі одяг дешевший, ніж в Україні. Я раніше вже принесла богові шопінгу невеличке приношення у вигляді сережок та шарфа, але це його не задовільнило аж ніяк. Сьогодні заняття закінчилися раніше і ми з Надєю та Ларисою спустилися в місто, щоб продовжити обряд жертвоприношення, причому для жертви призначалась і наша вечеря, яку було вирішено перенести на наступний день Магазини тут не працюють в неділю взагалі, причому ніякі, а в суботу більшість не працює після дванадцятої. Не знаю як в усій Австрії, але в маленькому містечку, як Міттерзіль це напевно так. Натомість п'ятниця - ідеальний день для шопомана - робочій день подовжений.
Але, як виявилось, австрійці сьогодні влаштували собі позапланову неділю, на честь події, коли останній німецький солдат залишив Австрію під час другої світової війни. Здається це важливий день для народа, люди навіть надягають сьогодні національний одяг. Тепер цікаво було б знати, як вони святкують день незалежності, якщо навіть день звільнення святкується з таким розмахом. Десь в місті грав духовий оркестр, але на цей раз ми вже обрали вечерю.
Завтра матиму можливість зробити чергову спробу витратити свої євро, в той час коли дівчата блукатимуть Зальцбургом. Я намагалась себе переконати, що мені також варто туди поїхати, але зрозуміла нарешті, що не хочу цього. Мені насправді дуже цікаво поїхати до Венеції, важко уявити, поки що, як може виглядати місто на воді. Це дійсно хочеться побачити. Так само як і Амстердам, який мені страшенно хочеться колись відвідати зовсім не тому, що це місто легальних наркотиків та інших розваг, а тому що це місто каналів. А ще я б хотіла побувати в Копенгагені, в якому жила моя улюблена дитяча письменниця Астрід Ліндгрен, і який вплинув на її чудові казки.А ще я вкотре переконалась, що поїздки кудись натовпом - це не моє. Місто, в яке їдеш, хочеться не стільки побачити (в решті всі вони схожі одне на одне, відрізняються лише деталі), скільки відчути його емоції, пожити його життям. Весела компанія приїзжає з власним настроєм і життям, які зменшують здатність відчувати щось інше. Отже у Зальцбурга цього разу не залишається шансів мене побачити