Прокидатись від будильника. А потім збиратись і кудись іти в темряву.
Невпевненості в собі і переживання комплексу власної неповноцінності.
Різкого звуку дверного дзвінка. І взагалі будь-яких неочікуваних різких звуків.
Ситуації вибору.
Дзвінків на мобільний з незнайомих номерів.
Жаліти себе.і ще багато чого ненавиджу
Коли стукають в аську, не потурбувавшись заповнити інфу
Багато їсти на свята. Взагалі багато їжі на столі, кількість якої перевищує будь-які людські можливості.
Не люблю фрази: «Ну всё, пока», - посеред розмови в асьці. Коли вночі залишаюсь в мережі сама теж не люблю.
Коли поливаєш квіти, вода переливається через верх вазона і тече по підвіконню разом із землею.
Проводжати людей, з якими більше ніколи не побачусь: вимушено сміятись і чекати коли нарешті закінчиться ця довга обтяжлива мить перед тим як потяг, автобус чи таксі остаточно рушить. А потім плакати сльозами, які не приносять полегшення.
Спілкуватись з людиною, яка не розуміє з пів-слова і весь час щось додатково пояснювати.
Відчувати себе тупою блондинкою. Залежати від когось в тому, що не можу зробити сама. Просити про допомогу і відчувати себе зобов’язаною. На питання: «Зрозуміла?», - після довгих чиїхось пояснень відповідати: «Ні».
Цілий місяць без сонця.
Школу.
Тупих жартів і американські тупі комедії.
Думку про дисертацію.
Нестачу грошей. Особливо коли не можеш зробити подарунок, який, точно знаєш, принесе задоволення іншій людині.
Людей, які люблять ламати і переживають задоволення принижуючи.
Тих, хто викидає сміття на землю. І не вважає за сміття недопалки і жувальні гумки.
Нещирих обіймів.
Пляшки і обгортки в річці, біля джерела чи на пляжі.
Гостре відчуття втрати, згадуючи дитинство.
Відчувати себе дуже сильно неправою.
Гучних скандалів, мимовільним свідком яких доводиться бути.
Коли боляче тваринам. Або тим, хто не може себе захистити чи допомогти.
Роботу з регулярним графіком - безглуздої біганини по колу.
Заздрити.
Накипу у чайнику.
Боятись що може не вистачити сил пишатись власною країною.
Важкого неповороткого одягу.
Таможенних доглядів та допитів при оформленні кредиту.
Не визначилась що ненавиджу більше - ні до чого не зобов"язуючого: «Як справи?» чи категоричного: "Ти все ускладнюєш".
Неочікуваностей, невизначених ситуацій, запізненнь...

Ось і знайшлася соціально прийнятна можливість не тримати в собі негативні емоції

@настроение: чогось не вистачає

@темы: Личное