Ні, це все-таки запах. Так - саме запах – і заперечення не приймаються.
Чим пахне весна?
Вечірнім приморозком навпіл із шаленим сподіванням і з додаванням ще чогось, що я ніяк не можу впіймати за хвіст і роздивитися уважніше
І це не сонце.
Звичайно воно змінює все – та сама багнюка на вулиці, мокре взуття і забруднений одяг як і вчора – але абсолютно інший настрій і ставлення до життя.
Але в моєму рецепті весни сонця немає.
Я люблю цей свій внутрішній стан, коли я на порозі. Коли хочеться щось робити. Не важливо, до яких це призведе змін і результатів, але сам процес надихає.
І ще в мене ностальгія
Я страшенно хочу в Місто Дитинства!
І в Шахтарськ.
Ще хочу у Венецію.
І в дитинство…