Зробила дивне спостереження: бажання написати в щоденник з’являється найчастіше або в маршрутці, або в черзі до лікаря
«Мене відвідало натхнення... в маршрутці», - непоетично якось Але що зробиш – вроджений потяг до щирості.
От і сьогодні, в черзі побачила дівчину. Абсолютно звичайна, красунею не назвеш. Але вона розмовляла з жінкою (матір’ю?) і в неї була посмішка людини, яка ніколи не дратується через дрібниці, яка вміє бути поблажливою до слабкостей інших. Ну, звичайно це мої «фантазії на тему»... Але інколи, дивлячись на людину, з’являється якась асоціація, спогад, строчка з пісні, слово... Побачивши цю дівчину в мене знову з’явилось бажання таки дізнатися, як перекладається на українську «обаяние», тому що он-лайн перекладачу, яким я користуюсь і який каже що то – чарівливість, я чомусь не довіряю.
І мені просто до пупирчастих мурашок цікаво, що бачать люди, які стикаються зі мною один раз в житті – випадкові перехожі, попутники в автобусах, з якими я проводжу кілька годин так і не познайомившись; сусіди, з якими вітаюсь і не більше; таксисти і продавці, чиїми послугами користуюсь?
Хто я?