Мені знову починає подобатись моє місто, правда поки що виключно з вікна маршрутки – менше кидається в очі сміття і розбиті тротуари.
Та і бачити місто доводиться найчастіше саме з вікна маршрутки – внаслідок реорганізації на роботі доводиться щомісяця бувати вдвічі більше днів. І як люди проводять на робочих місцях по вісім годин п’ять днів на тиждень? Їдучи додому після п’ятої, коли наступного дня знову на роботу – все ловлю себе на думці про те, чи варто їхати додому, щоб зранку знову умовляти себе вставати, щоб о восьмій бути на роботі?
Якось моторошно від думки, що можна проводити на роботі більшу частину життя, ще і наражаючись на небезпеку невідворотних змін в характері, які будь-яка професія обов’язково накладає. Тому що ця професійна деформація - це ж страшна річ!
Як, наприклад, люблять повчати вчителі. Виходячи з воріт школи вони проносять крізь них і свою повчальну функцію - і тут вже дістається всім, хто опинився в радіусі дії вчителя. Здається у викладачів вищих навчальних інша деформація - принаймні викладання у внз передбачає більш партнерські стосунки і взаємовплив між тими, кого навчають і тих хто навчає. Але високомірна гордість за власний статус – розплата за таке пом’якшення впливу вчительської карми
А вихователі дитячих садочків? Навіть коли така мила жінка вже давно на пенсії, вона здатна вас, цілком дорослу самостійну людину, змусити почати в цьому сумніватись вже на восьмій хвилині спілкування з вами.
Військовослужбовці - це ще одна весела тема. Якщо ви знайомитесь з хлопцем, який запрошує вас на «водоем», можете закладатись на гроші – перед вами військовослужбовець А придивившись до нього уважніше, крім словникового запасу можна побачити ще багато веселих особливостей, які накладає армія на особистість.
Лікарі. Бррр У лікаря себе можна почувати або муляжем по анатомії і фізіології, або об’єктом грайливого настрою спеціаліста. В обох випадках повноцінною людиною себе відчути складно. Причому кожна спеціалізація лікаря накладає на нього свої зміни. Соціальні працівники також ставляться до своїх клієнтів здебільшого як до небажаного ускладнення в роботі.
А слуги народу – державні службовці? Важко згадати, де ще можна стикнутись з настільки цинічним споживацьким ставленням до інших людей
Особливості почуття гумору юристів, характерні нотки в голосі і тоні продавців, особисті проблеми психологів, самозакоханість танцюристів... Список можна подовжувати дуже довго.
І все-таки зустрічаються вчителі, яких обожнюють діти, вихователі, яких з вдячністю згадують і ведуть до них власних дітей, шляхетні військові, лікарі, які холоднокровно рятують людей і вони так і залишаються для них людьми, відповідальні юристи, психологи, які дійсно вміють допомагати, принципові держслужбовці...
І в зв’язку з цим мене турбує питання – чи відбувається професійна деформація тоді, коли людина знаходиться на своєму місці, коли задоволена своєю професією і роботою?
Вже не один раз зустрічалась з думкою, що у кожної людини є мрія, з якою вона народжується. Якщо все проходить добре і мрію вдається реалізувати - то в результаті ми можемо спостерігати щасливих, впевнених в собі, самодостатніх людей, які займаються улюбленою справою і якими можна пишатись, як професіоналами. Ви часто бачите навколо таких людей? Тому що я дуже рідко. Це - другий варіант розвитку подій навколо мрії - вона так і залишається лише мрією, а то і зовсім зникає - як не було. І вже ані сама людина, ані все її життя не свідчить про те, якою би вона могла стати, якби повірила в те, що здатна на більше.
Якби кожна людина змогла реалізувати свою мрію - чи так само б діяло явище професійної деформації?