В ранній молодості мені подобалось вважати себе космополітом. Кілька років тому я вирішила що я патріот, а не так давно перестала соромитись і визнання себе націоналістом.
Але і тут без ста грам чаю не розібратись.
Космополітизм - дуже романтичний світогляд: не ділити світ на частини, не бути прикутим до будь-чого: сьогодні ти тут, за тиждень - на іншому боці планети... Але є в такому сприйнятті світу і щось дитяче (в плані безвідповідальності) - як і в романтизмі. Тому часто космополітизму протиставляють націоналізм - приналежність до певної нації з відстоюванням її цінностей і потреб (визначення моє).
Людині потрібно відчуття причетності до будь-якої спільності людей - це всім відомо. Зараз на форумах та в особистих розмовах моїх знайомих я бачила протистояння "космополітів" та "націоналістів" і сама відчувала себе зобов"язаною визначитись. Але все-таки я переконана в тому, що лише людина, яка вміє бути вірною родині, нації, країні - може бути вірною світові. І не може бути двох таборів - це як концентричні кола: родина-ближні-місто-нація-країна-світ. І космополітизм без без вірності іншим "колам" - не більше ніж страх відповідальності.