Як відбувається ревізія? Береться список того, що має бути і звіряється із тим, що є в наявності. Інколи хочеться провести ревізію власного життя - під новий рік, чи на день народження це навіть модно. В мене зараз ревізія поза чергова, далеко не урочиста і вимушена.
В моєму списку небагато галочок, прочерків значно більше.
Могло б бути і гірше. Але має бути краще.
Я в залі очікування.
Отже я кудись приїду. Знати б тільки куди їхати.
Мабуть це могло б бути названо дуже гарно: "На роздоріжжі". А що? Це навіть перспективно. Тут і наявність доріг, і вибір, який потрібно зробити, і рішення, які можна прийняти, щоб все чарівним образом змінилось. В цьому є навіть щось казково-героїчне: перед очима так і встають серйозні троє богатирів, на початку своєї місії, чи мультяшний Альоша Попович із компанією - перед каменюкою з пропозиціями.
Але героїчна слава мені найближчим часом не загрожує.
Моя зала очікування знаходиться в пустелі. І хоч з цього так і хочеться зробити висновок, що переді мною цілий світ - але заради чесності утримаюсь.
Я втомлено оглядаю обрії і не знаходжу жодних підказок про напрям, який приведе в місце, яке варто того, щоб до нього йти. Да і йти, якщо чесно, не хочеться. І я сиджу на своїй валізі посеред пустелі. І мені здається що так буде завжди. Мені не затишно, сумно, але не так вже і погано. Я втішаю себе тим що наді мною світить сонце, да і валіза є - яка не яка, а власність. Принаймні можна використовувати як стільчик...
Ну і, врешті, життя буває різним. І ніхто не обіцяв що саме моє буде казковим.