Коли ми приїхали в Шлосс, я страшенно зраділа, побачивши тенісний стіл. Але пройшов майже місяць, а ми до столу так жодного разу не підійшли - то м"ячиків не було, то настрою, то часу...
Але, нарешті, сталося! Вже третій день ми з Надєю граємо. Я одразу відчула себе гуру настільного тенісу, який має хоч одного, але учня Як все-таки швидко забувається, що навіть п"ятикласник, який тримав ракетку більше трьох разів має непогані шанси мене обіграти. Але Надя прогресує дуже швидко і вже сьогодні мені довелось докласти зусиль щоб виграти. Здається моя кар"єра гуру наближається до свого завершення майже не почавшись.
Висидіти на лекціях все важче. Вже відвідують геніальні думки скласти розклад, за яким кожна з нас по черзі могла б прогулювати заняття, відпочиваючи і займаючись власними справами. Але нас надто мало. Ну і кожна з нас - надто яскрава До того ж несправедливо - Ієва вже двічі прогулювала без особливих наслідків. Але варто було мені вчора потихеньку злиняти з перегляду програмного фільма (які Крістіан завів моду дивитись в нашій з Надєю кімнаті), як зранку на мене чекав допит - де була, чим займалась? Наді прогуляти нашого улюбленого Маркуса з ранку також не вдалося. Вона була помічена за сніданком і довелося повернутись після перерви.
Маркус заслуговує окремих кількох слів. Сьогодні зранку я нарешті зрозуміла, кого він мені нагадує - продукт схрещування Гамлета і містера Біна. Це було б весело, якби не доводилось щодня спостерігати безглузду дивну суміш пафосу і комізма. Слава Богу завтра останній день нашого з Маркусом спілкування! Просто не віриться. Політологія, яка проходить після обіду, набагато цікавіша, да і викладач - дуже мила жінка, яка поєднує в собі шарм і ненав"язливість, якості (особливо остання) які я найбільше ціную в тутешніх викладачах. До того ж її англійська, хоч і британська, дуже чітка і зрозуміла. І обличчя, особливо посмішка, в неї дуже слов"янське. Але чи то мало нового матеріалу для мене, а може втома дається взнаки, але мені все більших зусиль доводиться докладати, щоб не образити гарну людину своїм пустим стільцем на її уроці.
В Україні зараз похмура тепла погода. Тут також тепла, але дуже сонячна. Нарешті видно гори, які до того були сховані низькими хмарами. Та я, замість того, щоб використовувати наші коротенькі перерви, милуючись краєвидами, проводжу вільний час біля комп"ютера. На щастя на цих вихідних ми з Надюшею таки їдемо в Венецію - вже куплені квитки, заброньований хостел. Правда з хостелом вийшло весело - ми розслабились, а коли надумали, нарешті, броніювати місця, множина слова "місце" перестала бути актуальною, зогляду на останнє ліжко, яке залишилось в дуже дешевому хостелі, який знаходиться, до того ж в центрі Венеції. Завтра спробуємо знову - раптом хтось відмовиться від броні. А як ні, доведеться викликати співчуття адміністратора хостела на зразок: "Самі ми не місцеві, пустіть переночувати" і обличчя такі - жалосливі-жалосливі. Ще варіант - спати на вокзалі, чи просто неба - хоч буде що розповісти онукам! Звіт про наші пригоди обов"язково буде.